Jeremiah 25

Одне до одно́го притве́рджені, сполучені, і не відді́ляться. 1Його чха́ння засвічує світло, а очі його — як пові́ки зорі́ світово́ї! 2Бу́хає по́лум'я з па́щі його, вириваються і́скри огне́нні! 3Із ні́здер його валить дим, немов з то́го горшка, що кипить та біжить. 4Його по́дих розпалює ву́гіль, і бу́хає по́лум'я з па́щі його. 5Сила ночує ▼

▼Jalin, ночує, гебраїзм: перебуває.

на шиї його, а страх перед ним утікає. 6М'ясо нутра́ його міцно тримається, — воно в ньому тверде́, не хитається. 7Його серце, мов з каменя вилите, і тверде́, як те долішнє жо́рно! 8Як підво́диться він, перелякуються силачі́, та й ховаються з жа́ху. 9Той меч, що дося́гне його, не встої́ть, ані спис, ані ра́тище й па́нцер. 10За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу́ дереви́ну! 11Син лука, стріла, не приму́сит увтікати його, камі́ння із пра́щі для нього зміняється в сіно. 12Булаву́ уважає він за соломи́нку, і сміється із по́свисту ра́тища. 13Під ним гостре чере́п'я, — лягає на го́стре, немов у болото. 14Чинить він, що кипить глибочі́нь, мов горня́, і обе́ртає море в окрі́п. 15Стежка світить за ним, а безо́дня здається йому́ сиви́ною. 16Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений, 17він бачить усе, що висо́ке, він цар над усім пишним зві́р'ям!“ 26

Розка́яння Йова: Я ближче Бога не знав

27А Йов відповів Господе́ві й сказав: 28„Я знаю, що можеш Ти все, і не спиня́ється за́дум у Тебе! 29Хто́ ж то такий, що ховає пора́ду немудру? Тому я говорив, але не розумів. Це чудніше від мене, й не знаю його: 30„Слухай же ти, а Я буду казати, запитаю тебе, — ти ж Мені поясни́“. 31Тільки по́слухом уха я чув був про Тебе, а тепер моє око ось бачить Тебе. 32Тому́ я зрікаюсь гово́реного, і каюсь у по́росі й по́пелі!“

Бог виправдує Йова

33І сталося по то́му, як Госпо́дь промовив ці слова́ до Йова, сказав Господь теманянину Еліфазові: „Запалився Мій гнів на тебе та на двох твоїх при́ятелів, бо ви не говорили слу́шного про Мене, як раб Мій Йов. 34А тепер візьміть собі сім бичків та сім барані́в, і йдіть до Мого раба Йова, і принесе́те цілопа́лення за себе, а Мій раб Йов помо́литься за вас, бо тільки з ним Я буду рахува́тися, щоб не вчинити вам злої речі, — бо ви не говорили слу́шного про Мене, як раб Мій Йов“. 35І пішли теманянин Еліфа́з, і шух'янин Білда́д, та нааматянин Цофа́р, і зробили, як говорив їм Госпо́дь. І споглянув Господь на Йова. 36І Господь приверну́в Йова до першого ста́ну, коли він помолився за своїх при́ятелів. І помно́жив Господь усе, що Йов мав, удвоє. 37І поприхо́дили до нього всі брати його, і всі се́стри його та всі попере́дні знайо́мі його, і їли з ним хліб у його домі. І вони головою хита́ли над ним, та потішали його за все зле, що Господь був спрова́див на нього. І дали вони йому кожен по одній кеси́ті, і кожен по одній золотій обручці. 38А Господь поблагослови́в останок днів Йова більше від поча́тку його, і було́ в нього чотирна́дцять тисяч дрібно́ї худоби, і шість тисяч верблю́дів, тисяча пар худоби великої та тисяча ослиць.